Ой-ой-ой Софія…

Микола Жарких

7 квітня 2010 року у приміщенні Українського товариства охорони пам’яток відбувся круглий стіл на тему «Заснування Софійського собору в Києві : проблеми нових датувань».

Оскільки я теж висловлювався на ці теми (див. статті «Фальшивий ювілей, або Помилковість думки про заснування Київської Софії князем Володимиром», «Мнимий запис про смерть Ігоря Ольговича»), то організатори запросили й мене (на відміну від аналогічного заходу в Національному заповіднику «Софія Київська», який проводився місяць тому, куди мене не запрошували).

Короткі резюме виступів:

Академік Петро Петрович Толочко : дата собору, висунута Н.Нікітенко, абсолютно дивна. Це лисенківщина, авантюра чистою води. Основний аргумент Н.Нікітенко — «я вважаю». Слово про закон і благодать слід датувати 1049..1050 роками, але ніяк не 1022 р.

Чл.-кор НАНУ Микола Федорович Котляр: «революція в софієзнавстві», на жаль, невдала.

Чл.-кор НАНУ Олексій Петрович Толочко: дискусія тягнеться уже 200 років; аргументація Н.Нікітенко протягом 25 років роботи радикально змінилась: якщо спочатку основою нового датування була нова інтерпретація програми розписів, то тепер за розписи вже мови нема, а більше про графіті. Конкретні дати, запожичені з Мстиславового євангелія та Псковського апостола, використані у Н.Нікітенко некоректно: вона бере тільки ті фрагменти цих записів, які їй підходять, і відкидає інші. Посилання на відомості Петра Могили — це чисте непорозуміння. В 17 ст. в Києві історію давньої Русі знали дуже погано. Ніякого архіву Софійський собор в момент передачі його Петру Могилі не мав, що засвідчено відповідними документами. Припущення Н.Нікітенко, що П.Могила мав якісь невідомі нам архівін дані, безпідставне.

Олександра Олексіївна Євдокимова (Ін-т слов’янознавства, Москва): блискуче показала помилковість читання грецьких графіті у Н.Нікітенко та В.Корнієнка. Спростувала ті «посилання» на «неопубліковані роботи О.Євдокимової», які містяться в книзі Н.Нікітенко.

Статтю російських дослідників С.М.Михеєва та А.Ю.Виноградова зреферував Т.О.Бобровський. В цій статті показано, що всі графіті, які Н.Нікітенко та В.Корнієнко читають як ранні дати (1020-30-х років), насправді є погано збереженими фрагментами грецьких написів, які не містять дат.

Доктор мистецтвознавства Людмила Семенівна Миляєва торкнулась питання мистецького контексту розписів Софії, вказала на їх концептуальну оригінальність.

Кандидат мистецтвознавства Назар Богданович Козак зупинився на історії формування «концепції» Н.Нікітенко, закінчуючи включенням нової дати у календар пам’ятних дан ЮНЕСКО на 2011 рік. Він зазначив, що на тлі 2000-ліття святкування християнізації Грузії, яке з подачі ЮНЕСКО відзначалось у 2004 р., наше мниме тисячоління не виглядає дивиною.

Кандидат мистецтвознавства Лариса Георгіївна Ганзенко: один з різновидів тиньку Десятинної церкви справді подібний до тиньку Софії, але він, мабуть, походить з ремонтів Десятинної. Я зараз працюю над новим виданням «Історії українського мистецтва» — і от керівництво Заповідника не дозволяє нам фотографувати фрески для цього видання. Ми змушені використовувати старі фото.

Олег Михайлович Іоанісян (Держ.Ермітаж, Спб.) : нові розкопки Десятинної церкви показали, що вона зовсім не була подібною до Софії. Софія — пам’ятка столичного візантійського кола, але конкретний прототип її вказати не можна (взагалі нема в Константинополі пам’яток македонської династії). Київську Софію досліджують по всьому світу, і коли в Петербурзі в грудні 2009 р. зібрались провідні візантіністи, зайшла розмова і про Н.Нікітенко. Ми написали листа, в якому висловили незгоду з ювілеєм 2011 року. Отримали відповідь він Н.М.Куковальської, що ми — не досліджували собор. А коли я приїхав до Києва і хотів зробити фотографії в Кирилівській церкві — керівництво Заповідника мені це заборонило. Я думав замалювати деякі фрагменти — і це заборонили (Репліка Г.Ю.Івакіна: … із забороною писати і малювати…) Плінфа Десятинної церкви геть не схожа на плінфу Софійського собора.

Юлія Миколаївна Стріленко: на круглий стіл в Заповіднику мене не пустили, хоча мені було що сказати. В свій час ми зібрали 10 тис. петрографічних шліфів будівельних розчинів, і можна відзначити, що фресковий тиньк Софії абсолютно унікальний тим, що містить домішки смальтового шлаку.

Канд. історичних наук Тимур Анатолійович Бобровський: ми проаналізували клейма на голосниках, знайдених в Софії. Лише одне клеймо має такий князівський знак, що може бути співставлений індивідуальними знаками Рюриковичів. Він найбільше подібний до знаку князя Ярослава Володимировича.

Чл.-кор НАНУ Гліб Юрійович Івакін: ох, як помилився Анжей Поппе, коли сказав свого часу, що не хоче обговорювати маячню Н.Нікітенко. А от тепер сидимо й обговорюємо…

На цьому місці організатор круглого стола передбачали надати слов Н.Нікітенко та В.Корнієнку — творцям «нової концепції». Але виявилось, що їх нема, і захищати нову «теорію» нема кому. Не було також генерального директора Софії Київської Н.М.Куковальської, яку теж запрошували.

З короткими промовами виступили І.П.Дорофієнко, В.М.Ричка, М.І.Жарких, Є.І.Архипова, В.К.Козюба. Зачитано листи, які надіслали Л.В.Войтович та А.О.Мединцева.

В рішенні круголого стола висловлено:

  • категоричну незгоду з «новим датуванням» Софійського собору;
  • здивування з позиції керівництва Заповідника, котре на свій розсуд не дозволяє дослідникам працювати в пам’ятках;
  • пропозицію опублікувати матеріали засідання та підготувати прес-конференцію.

Так константинопольска Айя-Софія перетворилась на київську Ой-ой-ой-Софію.

Джерело

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *