Ризикуємо… святинею

КМДА дозволила проекту Folk Ukraine провести гучні святкові заходи біля Софії Київської. Адміністрація заповідника плани погодила. Чому це «проковтнула» громадськість?

Інна ЛИХОВИД, «День»

Цього року «Головна ялинка» країни, а з нею і всі заплановані святкування, переїжджають із майдану Незалежності до Софійської площі. Непроста ситуація із пам’ятками заповідника насторожує — а чи безпечні народні гуляння та ярмаркування впритул до території святині? Понад місяць тому впала частина мурів ХХ століття, експерти назвали цей факт «першою ластівкою». Наступними у групі ризику вважають мури XVIII століття, а також Трапезну, яку вже давно б мали відреставрувати.

Заступник міністра культури Олеся Островська-Люта розповіла, що адміністрація заповідника їх запевнила: йдеться про камерні заходи, немасштабні. Хоча, на думку чиновниці, гучність може негативно впливати на фрески Софії. З цього приводу її колеги планують звернутись до КМДА за додатковою інформацією та поясненнями. «День» таке звернення вже зробив. Ганна Старостенко, заступник голови КМДА, нас запевнила, що усі проблемні питання узгодили з керівництвом заповідника. Заздалегідь надали адміністрації вичерпну інформацію про заплановані заходи, щоб оцінити, чи не нашкодить проведення свят пам’ятці. «Навряд чи нам би дозволили організовувати будь-які заходи, якби вони справді за будь-якими показниками — звуковими, світловими чи вібраційними — могли зашкодити архітектурним пам’яткам заповідника. Дирекція Національного заповідника висунула ряд вимог, які організатори новорічних свят зобов’язалися виконати, а міська влада контролюватиме цей процес», — запевнила Старостенко.

НА ШАЛЬКАХ ТЕРЕЗІВ —  МОРЕ ПУБЛІКИ  ТА ЦІЛІСНІСТЬ СВЯТИНІ

У Центрі пам’яткознавства НАН України таку ідею святкування сприймають із пересторогою. Директор Центру Олена Титова каже, що з одного боку, саме Софійська площа з часів Київської Русі була місцем народних глянь та святкувань. А з другого — нинішня ситуація із заповідником несумісна із такими заходами.

— Такі великі гуляння краще не проводити. Наслідки можуть бути негативні, усі будемо тримати кулаки, щоб нічого не сталося. Через дуже непросту гідрогеологічну ситуацію, про яку експерти постійно говорять і моніторять, можуть бути проблеми не лише з Трапезною, а й у самому Соборі. Прикро, що за консультаціями не звернулись до нашого Центру. Хоча раніше не завжди звертались і до дирекції заповідника, коли проводились на площі симфонічні концерти, що викликають небажану вібрацію, або вогневі шоу. Це таке святе місце, що ліпше його не чіпати, а якщо проводити, то більш спокійні заходи. На майбутнє треба шукати альтернативне місце для таких святкувань, — вважає Олена Титова.

Тим паче, що раніше дирекція заповідника просила не ставити навіть екскурсійні автобуси на Софійській площі, щоб не завдати зайвої шкоди давнім пам’яткам. А у жовтні цього року на сайті заповідника з’явилося звернення до КМДА, щоб у жодному разі не допустили перетворення Хрещатика на пішохідну зону, бо тоді весь транспортний потік переключиться на вулицю Володимирську, поруч із якою розташовано святиню.

Отже, заплановані на новорічні свята забіги, ярмарки, концерти, котрі передбачають велику кількість люду та транспорту, зараз адміністрацію не хвилюють. «Софійську площу займуть різдвяні будиночки, це буде справжній Різдвяний ярмарок за європейським зразком. Масштабні святкування відбудуться у двох локаціях — одна з яких — Софійська площа, друга — територія Національного заповідника «Софія Київська»», — це інформація з сайта організатора дійства. Заодно ініціатори заохочують до участі підприємців, пропонують їм електронні монітори, багато публіки, увагу преси та прямі ефіри.

А ще запрошують взяти участь у забігові до дня Святого Миколая — від Софії Київської до Львівської площі, і так два кола. Ще й встановити рекорд України — наймасовіший забіг у новорічних капелюхах. Якщо це все зветься камерними заходами, то, певно, ми чогось не розуміємо. Замість того, щоб займатися порятунком святині, майже півтора місяці на її території організовуватимуть співи, танці та торги.

У Міністерства культури теж накопичилось багато питань до нинішнього керівництва, зокрема директорки заповідника Олени Сердюк. При відомстві працює робоча група, яка вивчає діяльність адміністрації протягом останніх двох із половиною років (час керування пані Сердюк). Сама директорка зараз на лікарняному. Міністр культури Євген Нищук вже неодноразово заявляв, що розглядається питання про її звільнення, але через правові колізії, коли під час лікарняного робити це забороняє закон, зараз звернулись до Мін’юсту, щоб якось виправити цю законодавчу прогалину.

РАНІШЕ ЩОРОКУ  РЕСТАВРУВАЛИ ДВА-ТРИ  ОБ’ЄКТИ, ЗАРАЗ — НІЧОГО

Колишні працівники заповідника у розмовах сміливіші та відвертіші. Екс-заступник директора з пам’яткоохоронної частини Вадим Кириленко розповідає, що заповіднику скоро можна буде волати «SOS».

— Якщо пройти територією Софії, багато ділянок мурів у занедбаному стані, а їх у нас на балансі понад тисячу метрів. Архів-музей «Бурса» — теж у аварійному стані, ми свого часу ставили план проведення робіт по цьому об’єкту на 2013—2014 роки, але нічого не зроблено, фасади облущені, прикриття фундаменту аварійне, — каже Вадим Кириленко. — Щодо Трапезної, то за правилами архітектури роботи треба проводити спочатку ззовні, а потім у середині, спочатку лагодиться дах, фасади, а потім інтер’єр. Тут чомусь адміністрація вирішила навпаки — спочатку провели реставрацію та ремонт в інтер’єрі, зробили там велику виставку, а тепер у цього року захотіли перекривати дах та робити фасади. Відповідно, розкриють дах — затечуть інтер’єри. Перекриття даху було в плані на цей рік, провели тендер, але тих коштів, що були закладені у кошторисі, виявилось у два рази менше, ніж пропозиція від учасників тендерів. Тому цей проект довелось скасувати, а зараз виходить, що дах тече, виставка діє, а грошей немає.

Те ж саме ще з одним об’єктом заповідника — Андріївською церквою. Як стверджує Кириленко, сам схил, цоколі і церква у занедбаному стані. Якщо протягом 2009—2011 років тривали комплексні реставраційні роботи, були розроблені для цього проекти, то останні два роки там нічого не виконується і не реставрується. Пам’яткознавець каже, що проаналізував документи, що є на сайті заповідника, за останні два роки. З них випливає, що в основному кошти надавалися на концепції, обстеження, а не на реальні справи. За цей час звільнили понад 80 працівників: докторів наук, реставраторів, науковців, археологів, бо нібито у таких фахівцях не було потреби. Кириленко також звернувся до Мінкультури, щоб провели фінансовий аудит, адже гроші надавали, а куди вони йшли, якщо більшість м’яток у дуже поганому стані?

Екс-працівник зазначає: раніше кожного року здійснювали реставрацію двох-трьох об’єктів, це було конвеєром: на одні об’єкти проекти готуються, а на інших роботи вже завершуються. Нині така схема не працює. Звісно, колишні працівники мають право на критику керівництва, з яким не вжились, але слова Кириленка підтверджують і висновки комісії при Мінкульті, що розслідувала причини обвалу мурів. На думку експертів, стіна впала через те, що у жовтні-листопаді минулого року теплотрасу було прокладено дуже близько до мурів. А за нормами, це можна робити на відстані мінімум три метри від конструкції. Дирекція заповідника й досі не надала усю дозвільну документацію на проведення робіт. Зараз же на місці зруйнованих мурів стоїть дерев’яний паркан.

Сергій КРИМСЬКИЙ, доктор філософських наук (1930—2010):

«Софія Київська — пам’ятка світового значення. Такого ж значення, як грецький Парфенон і римський Колізей. Річ ось у чому: зазвичай християнські церкви зводять на честь якогось свята (Різдва, Стрітення, Великодня…) або якогось святого (Павла, Миколая, Петра…). А такої християнської святої, як Софія, до XV століття не було. Це просто образ мудрості. Рідкісний, особливий випадок, щоб до XV ст. християнська церква називалася ім’ям Софії.

 …Так само, як Парфенон присвячений богині мудрості Афіні, київська Софія присвячена Софії, тобто мудрості. Якби ми з вами поставили перед собою таке завдання: дати лаконічне визначення, що ж таке античність, то якою була б відповідь? Це концепція софійності світу.

…Звичайно, це християнський храм, головний храм Київської Русі. Але одночасно це був і духовний центр. Тут, на другому поверсі, влаштовували бенкети; відбувалися дипломатичні прийоми; тут знаходилася перша бібліотека; тобто в цілому — це був храм мудрості, храм Софії. Більше того, як Парфенон (це моя метафора) був транслятором античної традиції в Західну Європу, Київська Софія була транслятором античної традиції в Східну Європу. Звідси й ця симетрія».

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *