Андріївська церква

Шедевр архітектури бароко у Києві. Одна з найкращих праць уславленого архітектора Франческо Бартоломео Растреллі

У XVII ст. у середовищі київського духовенства виникла версія, що саме на цьому місці апостол Андрій Первозванний, мандруючи до Риму, нібито поставив хрест і виголосив пророцтво про майбутнє заснування тут одного з найзначніших осередків християнства. Ця легенда, вміщена у «Повісті минулих літ», відбиває церковно-політичну ситуацію кінця XI ст. і пов’язана з виникненням Андріївського Янчина монастиря.

Детальніше: Кому потрібен занепад пам’ятки світового значення?

Принаймні з кінця XVI ст. на цьому місці існувала дерев’яна Хрестовоздвиженська церква, історія якої вкрай заплутана і досі не з’ясована. Річ у тім, що ця церква кілька разів руйнувалася і переносилася з місця на місце. Та, що врешті-решт опинилася на місці сучасної Андріївської, згоріла у 1676 р. «від гарматної стрілянини» під час нападу кримських татар. З цього часу церковище позначалося великим дерев’яним хрестом, який, очевидно, і спричинився до того, що «Андріївську легенду» пов’язали саме з цим місцем.

1690 р. сюди було перенесено дерев’яну Богоявленську церкву з Братського монастиря, де саме починалося будівництво великого мурованого собору. На новому місці її було освячено як Андріївську. 1724 р. ця церква розвалилася «від великих вітрів». Намір магістрату відбудувати храм у 1735 р. не здійснився через російсько-турецьку війну — на цьому місці було зведено бастіон Старокиївської фортеці.
OLYMPUS DIGITAL CAMERA

1744 р. Київ відвідала імператриця Єлизавета Петрівна, якій спало на думку розмістити у Києві свою літню резиденцію. Не без підказки київського духовенства, вона власноручно заклала церкву св.Андрія на нинішньому місці. Церква мала бути придворною — тобто розрахованою на членів імператорської родини та царедворців. Вже у 1745 р. архітектор Йоган Шедель та військовий інженер Даниїл Дебоскет склали перший проект храму. Проте імператриця відхилила його на користь проекту свого придворного архітектора Растреллі, закінченого ним у 1748 р. Для виконання робіт у Київ ще 1747 р. був надісланий московський архітектор Іван Мічурін разом з цілою «архітектурною командою», діяльність якої справила неабиякий вплив на розвиток київської архітектури.

Після певної затримки, викликаної небажанням київського духовенства знімати «андріівський» хрест, спорудження церкви почалося влітку 1749 р., і вже на початку 1753 р. було начорно завершене. Мічурін вимушений був пов’язувати проект Растреллі з реальною місцевістю, через що вніс у нього багато доповнень — саме він спроектував двоповерховий будинок- стилобат під храмом та побудував сходи на паперть замість проектованого Растреллі пандусу. Склепіння та верхи, за відсутності Мічуріна, мурували під наглядом архітектора Андрія Квасова.

Андріївська церква займає визначне місце у творчому спадку Растреллі. Серед небагатьох церковних будівель архітектора вона вирізняється довершеною композицією та досконалими пропорціями. Вражає також органічне поєднання споруди з природним ландшафтом, що робить її важливим містобудівельним елементом. Андріївська церква стала одним з перших взірців професійної архітектури на землях Східної України. Після її побудови стиль пізнього бароко, який точніше можна визначити як «єлизаветинське рококо, став пануючим в українській архітектурі.

План церкви подібний до латинського хреста, перетятого діагональним «андріївським» хрестом, який утворюють кутові пілони — контрфорси. Храм завершує масивна центральна баня і чотири тендітні декоративні віжечки над контрфорсами. Разом вони утворюють п’ятиверх московського типу. Довжина храму 32 м, ширина 23 м, висота над рівнем тераси — 40 м. Джерелом композиції Андріївської церкви звичайно називають московський храм Успіння на Покровці кінця XVII ст., але значно ближча до неї композиція дрезденської «Фрауенкірхе» (архітектор Г.Беєр, 1726—38 рр.).

Фасади Андріївської церкви оздоблені пілястрами та групами колон композитного ордеру. Фронтони із заокругленими кутами прикрашені рокайлевими картушами з монограмою Єлизавети. Сандрики вікон, а особливо круглі вікна- люкарни декоровані пластичною орнаментикою в стилі «єлизаветинського рококо». Капітелі, картуші та інші орнаментальні оздоби фасадів відлиті з чавуну і позолочені. Дах церкви первісно був покритий зеленою полив’яною черепицею, баня та маківки — залізом. На тлі зеленого пофарбування бані ефектно виділялися позолочені різьблені прикраси.

Опорядження інтер’єру тривало з 1752 по 1755 р. Він має не багато спільного з православним храмом, більше нагадуючи палацову залу. Іконостас, кафедру та надпрестольну сінь за проектами Растреллі виконували петербурзькі та московські різьбярі Яган Грот, Йосиф Домаш, Христофор Орейдах, Андрій Карловський, Матвій Мантуров та інші. Участь місцевих майстрів була набагато скромнішою. Образи для іконостасу та бані храму написали відомі російські художники Іван Вишняков та Олексій Антропов, який очолював «малярну бригаду».

Андріївська-церква-вночі3

Розміри Андріївської церкви — 31 х 20 метрів, висота — 47 метрів. Висота стилобату разом з фундаментом — 15 метрів. Про фундаменти цієї церкви можна розповісти окремо. У проекті був передбачений фундамент на сваях, але І.Ф., Мічурін замінив їх на стовпові. Причому, унаслідок складних гідрогеологічних умов місцевості (висока вірогідність осідання грунту, високий рівень грунтових вод), фундаменти довелося робити різної глибини. Крім того, Мічурін замінив дерев’яні конструкції куполу на цегляні, і збудував дерев’яні сходи замість під’їзду до церкви. У 1844 році ці дерев’яні сходи змінили на чавунні.

Після смерті Єлизавети (1761) про Андріївську церкву забули, і вона кілька років простояла без нагляду. Храм освячено лише 19 серпня 1767 р. митрополитом Арсенієм Могилянським, який наказав служити в ньому монахам Софійської кафедри. Наступного року рішенням урядової комісії утримання церкви було доручене магістрату, що не мав бажання опікуватися долею храму, для якого навіть не було призначено парафії.

Ефектне розташування на вершині стрімкого пагорба водночас постійно тримало Андріївську церкву у стані нестійкої рівноваги. Підземні джерела періодично викликали зсуви пагорба, що загрожували споруді. Значної шкоди завдавали також бурі та грози. Незважаючи на значну глибину фундаментів, храм весь час свого існування потребував ремонтів та вдосконалення дренажної системи. Ремонтно-реставраційні роботи проводилися починаючи з 1768 р., зокрема у 1786—1800 рр., 1825—28 рр. (за проектом Андрія Меленського), 1844—46 рр. (під керівництвом Павла Спарро). Реставрацію 1865—67 рр. здійснено за ініціативою відомого мандрівника по Сходу, релігійного діяча і письменника Андрія Муравйова. Після смерті його поховано у підвалинах Андріївської церкви. З нагоди завершення цієї реставрації храму були подаровані дві великі картини: «Проповідь апостола Андрія скіфам» художника Платона Бориспольця та «Вибір віри князем Володимиром невідомого майстра.

Близько 1844 р. у приміщеннях стилобату жив відомий київський юродивий Іван Босий. Подаяння, що він збирав, вистачало на утримання притулку для прочан. 1859 р. у нижньому поверсі стилобату освячено теплий храм свв.Захарія та Єлизавети, а 1865 р. — приділ св.Сергія Радонєзького у верхньому поверсі.

У 1891 р. блискавка зруйнувала центральну маківку церкви. Під час невдалого ремонту 1894—95 рр. були спотворені пропорції не тільки маківки, але і самої бані. 1900 р. Володимир Ніколаєв виправив ці недоліки і повернув храму попередній вигляд. У 1915 р. після чергових зсувів будівля знову дала тріщини. Їх було ліквідовано лише після капітального ремонту дренажної системи пагорба у 1924—26 рр.

Андріївська-церква-сьогодні

Незвичайна архітектура церкви породжувала багато фантастичних чуток та легенд. Розповідали, наприклад, що глибина фундаментів храму дорівнює його висоті. У народі поширювалася легенда про те, що Андріївська церква закриває собою отвір, яким підземне море сполучається із земною поверхнею, і коли церква зруйнується, настане другий всесвітній потоп. Запрестольний образ «Тайної Вечері» вважали твором самого Леонардо да Вінчі, ходили чутки, що у приміщенні стилобату деякий час утримували ув’язненого Тадеуша Косцюшко, а у київській пресі з’являлися першоквітневі жарти про катастрофу неіснуючої дзвіниці Андріївського храму.

Андріївська церква в Києва – найяскравіша пам’ятка у стилі бароко. Їй характерні всі найголовніші риси цього архітектурного напряму: парадність, мальовничість та ефектність архітектурних форм, велика кількість ті різноманітність декору, позолоти, легкість та динамічність силуету.

Зовнішнє оздоблення фасадів дивують різноманітністю та фантазійностью декору, але внутрішні інтер’єри Андріївської церкви ще мальовничіші. Роботами по оформленню внутрішнього інтер’єру керував сам Растреллі, його руці належить проект іконостасу і рісунок-шаблон у натуральну величину. Велику історичну і художню цінність представляє живопис Андріївської церкви. Більшість розписів – це частина ікон іконостасу, кафедри, купол (купольні картини написані масляними фарбами на полотні), виконані в Петербурзі художником И. Вишняковим та його учнями. Також великий вклад в створення неповторного живопису цієї церкви в Києві внесли художники И. Роменський. И. Чайковський, а також А. Антропов.

андріївська-церква-київ-ніч

У травні 1919 р. Андріївську церкву було передано другій за часом виникнення українській парафії УАПЦ. Тут правили службу Василь Липківський та інші відомі діячі цієї конфесії. Восени 1925 р. храм передано від УАПЦ Обновленській церкві, а 1931 р. перетворено на музей. Під час окупації 1941—43 відбувалися відправи УАПЦ. У 1942 р. у нижній церкві хіротонізовано єпископа Переяславського Мстислава (майбутнього патріарха). З 1949 р. церкву орендувала Київська духовна семінарія. 1959 р. її переведено до Одеси, а приміщення Андріївської церкви передані «Київпроекту». 18 квітня 1961 р. відбулася демонстрація віруючих проти закриття Андріївської церкви.

Значні ремонтно-реставраційні роботи проведені у 1949—52 та 1965—67 рр. Республіканськими спеціальними науково-реставраційними виробничими майстернями, які зайняли приміщення стилобату. Архітектурно-історичний музей, створений тоді ж у верхній церкві, з 1968 р. став філіалом Державного архітектурного заповідника «Софійський музей».

Після того, як у віденському музеї «Альбертіна» віднайшлися копії авторських креслень Растреллі, вперше виникла можливість виконати документально обґрунтовану реставрацію Андріївської церкви. Її було здійснено протягом 1974—79 рр. (архітектор Валентина Корнєєва). Відновлено первісні форми та прикраси верхів, втрачені деталі, позолоту. Такий вигляд пам’ятка зберігає і тепер, після останньої, щойно завершеної реставрації.

Андріївська-церква-квіти

Вкрай невдале місце, постійна загроза зрушень грунту та обвалення будівлі не раз ставили її під загрозу. У 1843 році сталося чергове зрушення грунту, в результаті якого фасад Андріївської церкви дав значну тріщину. Церкву потрібно було рятувати, необхідна була негайна реставрація. В результаті цієї реставрації, а також інших, таких, що проводилися в 19 столітті, Андріївська церква втратила деякі свої первинні елементи, грубо спотворилися контури куполу та був втрачений його декор. Потреба в черговій реставрації виникла на початку 20 століття, і її здійснює архітектор Володимир ніколаєв, використавши креслення Растреллі.

Не дивлячись на те, що живопис Андріївської церкви, як по традиції, присвячений релігійним сюжетам, по манері виконання він ближче до світського. У зображеннях переважають яскраві фарби, пишній одяг, пейзажі, натюрморти та безліч побутових деталей. Все в комплексі: різьблення, живопис, ліпні прикраси – створюють легку та життєстверджуючу атмосферу, позбавлену похмурого аскетизму.

Після смерті Єлизавети Петрівни (1763 рік) імператорський двір не підтримав її інтерес до київських храмів, і Андріївська церква вже протягом декількох перших років з моменту закінчення будівництва прийшла в занедбаний стан. Освятили храм лише в 1767 році.

У період з 1917 по 1953 роки не раз проводилися роботи по зміцненню горба та фундаментів Андріївської церкви в Києві, а також по реставрації та збереженню її інтер’єру.

З 1968 року Андріївська церква була оголошена музеєм, служби у ній припинилися. Саме Андріївська церква фігурує у фільмі За двома зайцями, в якому грають відомі на Україні та за її межами актори: Олег Борисов, Маргарита Криницина, Микола Яковченко.

Андріївська-церква-захід-сонця2

У 1970 році, коли Андріївська церква входила до складу заповідника Софія Київська, заповідник зробив запит у Віденський музей, і отримав фотокопії креслень Растреллі. Саме за цими кресленнями архітектори Києва відновили первинні контури куполу, й він став таким, яким його задумав Растреллі.

У минулому проводилися регулярні роботи по зміцненню схилів горба: висаджували рослини з глибоким гіллястим корінням, застосовували дренажні пристосування. Наймасштабніші роботи подібного роду були здійснені в 1923-1926 роках, коли довкола церкви було побудовано обвідне дренажне кільце, і в 1970-1972 роках, коли схили укріпили на глибину об 20 метрів залізобетонними палями.

Сьогодні Андріївська церква — діюча православна церква. Головною святинею Андріївської церкви є частка мощів Андрія Первозванного, привезена з Італії. Зберігається вона в спеціальному ковчезі. Серед інших реліквій цього київського храму – Євангеліє в коштовному окладі, подароване церкві імператором Олександром.

Детальніше: «Оберігаємо, як можемо, цю перлину в архітектурному намисті Києва»

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Андрівська церква: реконструкція